Багатодітна родина завжди здавалася мені маленькою таємницею, яка вибухне яскравими барвами, коли я найрешті зможу підійматися по сходах без наглядачів і відкривати двері, за якими стільки обіцянок.

Вже з самого дитинства я відчувала, що у нас щось незвичайне, неповторне. Чому ж, в кінцевому підсумку, батьки, які мали сімох синів, так мріяли про доньку? Запитання, яке мене тривожило ще з тих пір, коли я ловила першу зірку разом з батьками, а відповіді не було.

Часом вечорами, коли світло в моїй кімнаті вже було вимкнене, а з відкритого вікна до мене доносилося далеке шуміння дерев та нічний спів цикад, бабуся розповідала мені історії. Вона завжди була там, поруч, коли мені було найважче. Та саме в одну з тих ночей, коли зорі виглядали з вікна, наче маленькі далекі огоньки, вона поділилася зі мною правдою.

Я сиділа в своєму ліжку, пригортаючи подушку до себе, коли бабуся встала з крісла і підійшла до мене. Її руки були теплими, наче пухнаста хмаринка. Вона розповіла мені про свою дитинство, про часи, коли вона була ще дівчинкою. Про те, як вона втратила батьків рано і виросла в прийомній родині. Я вислухала її оповідь з захопленням, але не зрозуміла, чому вона саме зараз розповідає мені це.

Але тоді, її руки легко підняли мій обличчя, і її зіркисті очі зустрілись з моїми. "Олю, - сказала вона з ніжністю, яка розтоплювала моє серце, - ти теж така ж особлива. Ти наша донька, наше сонечко, незалежно від того, чи текла твоя кров в наших жилах чи ні. Ти завжди будеш нашою радістю і найбільшою дорогоцінністю."

Слова бабусі стали для мене ключем, який відчинив таємницю. Тепер я зрозуміла, чому мої батьки мріяли про доньку, чому вони віддали мені усю свою любов. Адже родина - це не лише кровні зв'язки, але й та незліченна кількість моментів, які об'єднують нас душею. Я відчула ту величезну любов, яка мене оточувала, і зрозуміла, що я ніколи не була обділена увагою чи турботою.

З того часу минуло багато років, і я вже сама стала матір'ю. У мене є своя родина, свої діти, і я завжди намагаюся подарувати їм ту ж саму незліченну любов, яку я відчула в своїй дитячій родині. І хоча життя не завжди легке, але у мене завжди є приклад, якими були мої батьки, та неймовірна сила, яку мені дала моя бабуся. Ця історія завжди нагадує мені, що справжня родина - це велика дорога, на якій намагаєшся віддати все найкраще, без всяких розрізнень і обмежень.