Наталія завжди була дівчинкою, яка не влаштовувалася зі звичайними рамками. Замість іграшок для дівчаток її завжди тягнуло до машинок та пригод.

Але кожен раз, коли вона навіть намагалася пограти у футбол або поганяти машинку, батьки завжди натякали, що вони чекають на народження сина. "Тоді будемо грати у футбол разом, із задоволенням", — твердила їй мама.

Роки летіли, і нарешті прийшов той довгоочікуваний день. Її брат, Андрій, з'явився на світ. Наталія була радісна не тільки через народження брата, але й заради можливості нарешті робити те, що завжди мріяла. Зустрівши Андрія вперше, вона почала про нього дбати, наче він був найціннішим скарбом. Щогодини вона проводила біля його ліжечка, сподіваючись, що це допоможе йому рости швидше.

Але з часом, Наталія почала відчувати, що її брат не росте так швидко, як вони всі сподівалися. І вона вирішила взяти справу в свої руки, намагаючись допомогти йому набрати вагу. Вона подавала йому додаткову їжу, додавала шматочки макаронів та каші до його тарілки. А одного дня бабуся принесла таємничу суміш з меду, кураги та чернослива, яка, за її словами, мала допомогти в рості. Вона з турботою вкрапляла кожну ложку цієї суміші у братову їжу.

Проте, незважаючи на всі старання, настало ледь не фатальне вечірнє зіткнення із реакцією на цю незвичайну їжу. Алергічна реакція спричинила тяжкі проблеми для Андрія, і їм довелося терміново викликати швидку. Лікарі боролися за його життя, і тільки завдяки їхнім зусиллям брат вижив.

Історія не залишила нікого байдужим. Наталію відпустили, але вона ніколи не забуде той день, коли її бажання зростити свого брата призвело до таких наслідків. Вона покликала цю подію найбільшим невдачею в своєму житті.

Проте, життя тривало і далі. Помилка, зроблена Наталією, не спинила сім'ю від життєвих радощів та турбот. Мама продовжувала обіцяти відвідати зоопарк, батько — навчити Андрія грати у футбол. Грошей в сім'ї стало менше, але ніщо не змінило їхніх спільних мрій.

Спустя кілька років, коли Андрій вже відріс та повернувся до повноцінного життя, вони зібралися всі разом вдруге, на цей раз до зоопарку. Спогади про подію, яка відбулася в їх минулому, не згасли, але тепер вони дивилися на це як на навчальний досвід, який зміцнив їхні зв'язки.