Олена сиділа на лавці в парку, де спробувала стримати сльози. Її 35-й день народження виявився далеко від того, чого вона сподівалася.

З дитинства вона мріяла про сім'ю, дітей та багато друзів, але її життя розвивалося інакше.

Олена завжди вірила, що її друзі завжди будуть поруч, але вони жили за кордоном і довго не були близькими. Її особисте життя також не виходило на той рівень, який вона очікувала. Вона часто зустрічалася зі знайомими, але ніколи не допускала, щоб вони наближалися надто близько. Іншим словами, вона старалася залишатися недосяжною, ховаючи свої почуття, і це стало її маскою перед світом.

Рано вранці вона планувала зустрітися з колегами після роботи, але всі вони раптом сказали, що у них важливі справи. Олена не захотіла тиснути на них і не робити себе безнадійною. Це свідчило про її прагнення не виглядати самотньою перед іншими.

Жінка сиділа в парку і думала про своє життя. Неначе з відчаєм вона придивилася до своїх рук, які були у чорних кожаних рукавичках. Раніше їй подобалися червоні рукавички з вишивкою, але вони, здається, були надто яскравими для неї. В цей момент Олена спробувала розглянути, чому вона завжди намагалася бути приємною і правильною в очах інших, а не просто бути собою.

Нарешті, вона розплакалася. Це був перший раз, коли вона в силу обставин вибухнула слізьми перед іншими людьми. Багато людей підходили до неї і запитували, чи все гаразд. Олена, переповнена емоціями, відповідала, стираючи сльози, що все в порядку.

Після плачу вона вирушила до магазину, щоб придбати ті самі червоні рукавички, які раніше не сподобалися. Потім вона придбала квиток в кіно на одну особу. Важливо було вирішити для себе, що нічого не може завадити їй насолоджуватися моментом і бути собою, не зважаючи на думки інших.

Після покупки квитка в кінотеатрі Олена вирішила припинити грати роль "недосяжної". Вона зрозуміла, що важливо бути собою і насолоджуватися життям без страху перед оцінкою інших. Зараз, у чорних рукавичках, вона вирушила до кінотеатру.

Під час сеансу, коли зали став темним, до неї раптом сів чоловік. Він представився як Ігор і почав спілкуватися з нею.

"Привіт, я Ігор," - сказав він.

"Олена," - відповіла вона з усмішкою.

Протягом усього фільму вони ділилися враженнями від подій на екрані, обмінювалися смішними анекдотами та коментарями.

Закінчивши перегляд фільму, вони ще довго балакали і домовилися зустрітися знову. З часом їхні стосунки стали більш близькими, і їхнє перше знайомство в кінотеатрі виявилося початком чогось більшого. Олена і Ігор розкрили перед собою нові можливості, де бути собою і насолоджуватися життям стало головним пріоритетом.

До кінця року вони вже планували весілля, а їхні друзі та родина не могли повірити, як швидко може змінитися життя, коли ти відкриваєш для себе справжню сутність і дозволяєш собі бути щасливим.